Skip to main content

«Просять? Віддати!»

Україна: Біженець знову у в’язниці через те, що був змушений стати біженцем

2 березня 2011 року в приміщенні Київської міграційної служби (КМС), відразу після вручення рішення про відмову в наданні статусу біженця, було затримано біженця Дениса Солопова. Міграційна служба, куди біженці звертаються за захистом, виявилася пасткою, де їх затримують на вимогу їх переслідувачів.

Денис Солопов приїхав до України у пошуках притулку від переслідувань влади Російської Федерації, і, як і належить за Законом України „Про біженців”, звернувся із проханням про надання йому статусу біженця. Минулого тижня Денис пішов до КМС, аби подовжити термін дії своєї довідки – знову-таки у відповідності до процедури визначення статусу біженця в Україні. Згідно з інформацією, отриманою Проектом „Без кордонів”, кілька разів під різними приводами („прийдіть пізніше, завітайте до нас рівно о другій годині дня завтра, зараз немає співробітника, який опікується вашою справою») йому відмовляли у подовженні документа. Врешті-решт, Денисові натякнули, що рішення про задоволення чи відмову в його проханні статусу біженця вже готове, і попросили прийти 2 березня.

2 березня по обіді зв’язок із Денисом перервався. Ввечері того самого дня він зателефонував друзям і повідомив, що перебуває у Солом’янському відділі внутрішніх справ. Пізніше у співробітників міліції вдалося дізнатися, що вони затримали Дениса через те, що його оголошено у міждержавний розшук владою Російської Федерації – з тієї самої причини, яка змусила його шукати притулку в Україні.

4 березня 2011 року відбувся суд, який мав вирішити: залишити затриманого біженця в ув’язненні до отримання документів для його видання (екстрадиції) до РФ – чи звільнити його. Солом’янський районний суд м. Києва призначив Денису тимчасовий арешт терміном на 40 діб. Аргументи захисту щодо того, що Денис перебуває у процедурі визначення статусу біженця; перебуває під захистом Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН), оскільки його визнано УВКБ ООН „мандатним біженцем”; і що у разі видання до Росії йому може загрожувати застосування катувань, на жаль, не справили жодного враження на українську Феміду. У своєму рішенні суд відзначив, що не бачить обставин, які перешкоджали би екстрадиції.

Тепер справою займатиметься Генеральна прокуратура України: саме цей орган влади має розглянути всі документи, надані російською стороною, а також свідчення про можливі перешкоди щодо здійснення екстрадиції, й ухвалити рішення.

Той факт, що Дениса було затримано українською міліцією на підставі міждержавного розшуку, говорить про бажання органів влади Російської Федерації продовжувати його переслідування – від якого йому раніше вдалося втекти. Сьогоднішнє рішення Солом’янського суду свідчить: сьогодні для біженців саме звернення до влади України з проханням захистити їх від переслідувань може призвести до того, що замість захисту вони отримають в’язницю.

Додаткова інформація

Згідно із Законом України „Про біженців”, відповідальним за ухвалення рішень про надання статусу біженця є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади. Протягом багатьох років цим центральним органом був Державний Комітет у справах національностей і релігії, – а підпорядковані йому обласні Міграційні Служби приймали та обробляли заяви про надання статусу біженця. У грудні 2010 року, відповідно до указу Президента України, Державний Комітет у справах національностей і релігії було ліквідовано. Повноваження щодо питань міграції, у тому числі й визначення статусу біженця, було передано до створюваної Державної Міграційної Служби. Було визначено, що цей новий виконавчий орган державної влади підпорядковано Кабінету Міністрів і координується через Міністерство Внутрішніх Справ.

Натепер відбувається процес створення Державної Міграційної Служби й ліквідація Держкомітету. Наскільки орган, фактично підпорядкований МВС, зможе гарантувати безпеку біженців? Що це може означати на практиці для тих, хто прибув до України з метою отримати притулок та захистити своє життя від переслідувань? Як показує досвід тих, хто звернувся за допомогою до Проекту „Без кордонів”, нічого доброго. Те, що сталося з Денисом Солоповим, в черговий раз демонструє не ефективність усієї системи надання статусу біженця в Україні.

http://noborders.org.ua/sfery-dijalnosti/bizhenci-ta-shukachi-prytulku/prosyat-viddaty/